Лучанка отримала стипендію на мрію

Мар’я Гвоздєва-Тивонюк вже багато років займається анімацією та розвиває студію «Імаго». Цьогоріч їй вдалося виграти стипендію від Українського культурного фонду, аби піти вчитися виготовляти персонажів до одного з найкращих майстрів в Україні Олега Цьося.

Анімація – справа не проста, адже це довгий та кропіткий процес від ідеї, до створення героїв та зйомки і монтажу. Так, Мар’я Гвоздєва-Тивонюк стала ще й трішки лялькаркою та самотужки навчалася виливати персонажів з силікону. «Щось вдавалося, а щось ні. Тому, я дуже переймалася усіма недоліками і навіть трішки їх соромилася», розповідає вона. Тому на певному етапі зрозуміла, що маю мрію: хочу розвиватися у цьому напрямку й навчатися.

Невдовзі вона познайомилася з керівником студії пластичного гриму «ГОЛЕМ» Олегом Цьосем, який, до речі, лучанин, але зараз працює в Києві. У кінці 2020 року вона дізналася й про стипендіальні програми від УКФ, які якраз могли покрити витрати на навчання. Тож майстриня ризикнула подала заявку. Робота над проєктом себе виправдала і Мар’я кілька місяців життя присвятила опануванню мистецтва створення героїв.

«Моя стипендія була розрахована на 4 місяці. І це не лише навчання у майстра Олега Цьося. Це неймовірно кропітка і довга підготовча робота. Адже перед тим, як створити ляльку потрібно прописати персонажа», – розповідає вона.

В команді виникла ідея створити серію соціальних роликів про насильство в сім’ї. Тому режисер почав готувати сценарій, а Мар’я знайомитися з героями.
«Якщо чесно, то саме чоловік-аб’юзер давався мене найскладніше. Я казала, що він мені не подобається і я не хочу його створювати. Навіть зараз, коли він готовий я ним не задоволена. Проте – це нормально, адже такий персонаж дійсно не викликає емпатії. Коли вийде ролик – самі переконаєтеся», – зізнається стипендіатка.

До речі, спочатку образ «з’являється» в голові, потім створюються ескізи, лише далі об’ємна проекція й лише насамкінець персонажа відливають. Скелет же замовляється окремо, адже герой має бути рухомим.

Саме у Києві, під час «практичної» частини й народилися три персонажі, які незабаром стануть героями анімації.
«Про результати говорити рано, але я задоволена навчанням. Як і для всього, мені потрібно ще чимало практики, але коли ти маєш добру базу, адже вчився у кращих, то працювати значно легше.

На жаль, зараз в Україні не так багато людей працюють над створенням ляльок для анімації. Фактично, їх можна перелічити на пальцях. Тому, хочеться поставити амбітну ціль – робити ляльок не лише для нашої команди, а й для інших цікавих і важливих проєктів», – підсумовує свою роботу Мар’я Гвоздєва-Тивонюк.

А ще вона додає, що насправді, зараз багато можливостей реалізувати себе в культурній сфері, в тому числі завдяки підтримці Українського культурного фонду. Тож каже, що планує писати заявки й наступного року.